Сніжинкою впаду тобі на вії
і помовчу з тобою у журбі,
а як мене нежданно обігрієш,
то я сльозою стану по собі.
Краплиною дощу впаду на губи,
цілунком згладжу посмішку криву,
а як мене випадком ти пригубиш -
я у тобі причастям оживу.
Туманом я усю тебе огорну,
закрию від мирської суєти -
а раптом ще удасться душу чорну
від праведної кари вберегти.
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292276
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Ярослав Петришин