Я ніколи не назву вам цієї фрази. Вона містить п"ять слів. Вони звучать дивно.
Знали б ви, яку владу вони мають наді мною. це наче рух з постійним каменем над головою, який може продовжувати повільно падати, поки я тут клопочусь, а може нарешті звалитись.
Санскрит. Я чула як звучить ця мова.
вона складається з п"яти слів. вони мають спільну тему та ідеально звучать. Це найдосконаліші слова в світі.
А може я помиляюсь. Скоріш за все ні.
От ідеш. вулиця сіріє, вливається в ритм дерев. снують люди. За ними ходять постаті. І вони схоляються і з їхніх ротів капає слина.
Моліться, люди, бо вони близько. Найбажаніше для них- ви.
Ніколи не вклоняйтесь комусь, якшо всередині ви цього не хочете.
Моє життя змінилось. І це прекрасно. бо я іду вільно. І рухаюсь швидко. Я думаю і говорю.
Мабуть, найбільша свобода приходить в момент розуміння своєї неволі. Це наче... От знаєте ви. шо під ваші вікна приїде чорна машина з дядьками, бо ви написали про Януковича, шо він упир, який угризається в тонкі венки української простягнутої руки. Ви сидите в кав"ярні і закохуєтесь. ви п"єте чай, ви читаєте нову книгу, заводите нові знайомства, купляєте нові речі. Які тепер знайомства? Завтра вас знайдуть. закатують, каюк, всьо крапка.
А ви насолоджуєтесь, бо що неминуче- все- рівно буде.
На вулицю виходять війська. Вони сунуть чорною масою. Вони рвуть прапори палять ікони. І що Ти їм зробиш, коли вони зайдуть до Твого дому і скажуть роздягатись? Коли битимуть Твого батька, калічитимуть дітей. А нічого.
Я бачу як темрява згустилась. Все- питання часу. може рік.
Українець, Ти ВЖЕ раб. А піди-но під білу хату. покричи, шо Ти патріот. Ха! До Тебе обов"язково підійде дядя, який порадить добряче подумати.
Вже. Пізно.
Твоя Україна конає в Тебе на колінах, а Ти сидиш і слухаєш bjork.
Конає- це коли спочатку довга смердюча хвороба, а нема внуків, аби прибрати. Хоча ні.. вони є , але вони ж нічого нікому не винні. Вони вже такі дорослі.
Потім починаються тихі судоми. До голови приходять спогади дитинства. Болять руки, сльозяться очі. з рота може йти слина, не кажучи вже про запах- передтрупний.
Сіпаються повіки, калатає той шматок серця. що залишився. а тоді зненацька- БАЦ.
І Атомна війна. Почнеться вона з Росії. .
П"ять слів, які я ніколи не назву- почали мій шлях.
Ото конає щось в когось десь і як я досі не бачила. що насправді в моїй тарілці.. В Твоїй, в нашій.
Вірніше... в кориті. я якого ми хаваєм брєд. Сістєма мислі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292246
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Harmonika