Рятівник

Косив  сіно  старий  гу́цул
Для  потреб  родини,
Коли  бачить  край  дороги
Стали  дві  машини.

Із  авто  виходять  люди,
Ідуть  воду  пити…
Гуцул  крикнув:”Матір  Божа!
Треба  їх  спинити!"

Лементує:”Добрі  люди,  
Не  ідіть  туда,
Там  —  лише  сама  отрута,
Але  не  вода!"

Біг  сердега,  запинався,
Але  знов  вставав.
Так  кричав,  аж  надривався  —
На́рід  рятував.

Прибігає,  в  грудях  сперло,
Слова  не  промовить…
А  до  нього  хлопченя
Чемненько  говорить:

“Что  вы,  дедушка,  кричите
И  пугаете  людей?
Что  вы  нам  сказать  хотите?..
Говорите  же  скорей!“

Бідний  гу́цул  піт  втирає
Із  високого  чола,
Каже:”Пийте  ви  неспішно,
Бо  холодна  тут  вода.  “

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2011
автор: Патара