Листопад. А надворі панує весна.
Сонце сліпить ще заспані очі.
Небо синє. Роса, мов сльоза.
Я втікти звідсіля дуже хочу.
Замурована, наче в тюрмі.
Повели, мов вівцю на заклання.
Не потрібні мені вже ті всі,
Хто казав, чи брехав про кохання.
Хіба ж знають вони? Хіба ж знають?
Чого варті мені ці страждання,
Це невиправдане чекання?
Хіба ж знають як боляче жити з дірою у грудях?
Прокидатись в холоднім поту...
Відкривати заплакані очі,
Щоб дивитися в пустоту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Інга Хухра