«Яка ж то осінь без любові?» –
Здивовано спитала дама. –
Прекрасний ліс, чудні діброви,
Багряності осіння гама.
Тут колір пристрасті та шалу,
Бешкетний вітер – листя з гілки,
Створив комусь жовтяву шалю.
І зазирнув за блузку жінки.
Мабуть, той вітер закохався
У помисли осінні дами:
Писав, читав, у сни прохався,
Блукав жовтневими морями.
Враз теплий подих в листя фарби,
Їй вітер Перелесник звіяв.
Любов осіння й жінки зваба –
Тому, хто палко в неї вірив.
09.11. 09.40. автобус: Чортків – Тернопіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291953
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Ярослав Дорожний