Заглянула гілка крізь скло,
Так ніби сказати щось хоче.
Я їй відкриваю вікно
І чую, як ніжно шепоче
Вона, вся в убранстві весни,
Пелюстками пестує руку
І вже віддає для бджоли
Нектар – їх життя запоруку.
Я тихо вікно причинив,
Бентежити бджілку не стану.
Та вітер вже гілку трусив,
Пелюстки шпурляв безустанку.
Дзижчала сердито бджола,
А вітер нахабно сміявся,
Бо знав, що не в силі вона
Себе захистити, – і грався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291944
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 09.11.2011
автор: Г. Король