…І так завжди…

Ми  дуже  часто  робимо  помилки,  не  усвідомлюючи  цього...  Часто  відштовхуємо  людей,  які  хочуть  і  можуть  стрімким  потоком  влитися  в  наше  життя  і  повернути  все  найкраще...
     Але,  після  стількох  помилок  та  опіків,  ми  як  на  автоматі  відштовхуємо  таких  необхідних  людей...
     Зустрічаєш  хлопця,  який  починає  подобатися  тобі  з  першого  погляду,  але...
Завжди  існує  це  прокляте  але...  Ти  боїшся  знову  відчути  біль...  Ти  починаєш  "падати  на  мороз"  і  припиняти  спілкування,  а  перед  сном  думати  про  нього  -  його  очі,  глибші  за  найглибшу  впадину,  його  погляд,  в  якому  ти  тонула,  його  посмішку,  яка  як  вірус  змушувала  сміятися  і  тебе,  його  голос,  що  ніжно  вимовляв  твоє  ім'я...  Однієї  його  присутності  було  лише  достатньо...
     Чому  ж  тоді,  переживши  кучу  розчарувань,  ти  ототожнюєш  всих  тих  ідіотів  з  ним???  
     І  от  ви  уже  кілька  місяців  не  бачили  один  одного...  Все  ніби  перегоріло,  хоча...  Ти  іноді  його  згадуєш,  мрієш  навіть  не  про  те,  щоб  ви  були  разом,  а  про  те,  щоб  він  був  просто  поряд,  щоб  іноді  чути  його  голос  у  телефонній  трубці,  хоч  іноді  бачити  його  чарівну  посмішку...
     Аж  раптом,  ти,  зовсім  випадково,  без  макіяжу  і  з  дурнуватим  хвостиком  зустрічаєш  його  -  такого  близького  і  водночас  такого  далекого...  У  тебе  в  голові  куча  фраз,  зізнань,  думок,  а  натомість  ти  видаєш  баналььне:"Привіт!"...
     Ваші  погляди  зустрілись...  Ти  розумієш,  що  він  саме  той,  єдиний,  коги  ти  так  давно  чекала....  Але,  знову  це  кляте  але...  Нічого  вже  не  повернути,  сама  винна....  І  найтяжче  з  цього  усього,  що  винна  ти  сама...
     Тепер  все  втрачено...  Назавжди...  Мозок  тобі  каже  "дура",  серце  рветься  на  шматки....  Та  він  твоїм  ніколи  уже  не  буди...  Мабуть  не  буде...  
     Схаменись,  напиши  в  контакті  або  смс,  зателефонуй,  нехай  краще  він  тебе  продинамить,  але  ти  точно  знатимеш,  що  це  кінець  і  не  убиватимеш  себе  словом  "якби"...
     Але  ж  можливий  і  інший  варіант:  він  все  це  думає  про  тебе  і  чекає,  що  ти  схаменешся...  І  все  у  вас  буде  просто  кльово...
     Зроби  що-небуть!!!  Можеш  навіть  написати  про  це,  як  це  зробила  я)))))

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291906
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2011
автор: В@МПІР4ІК