У Грицька Опанасенка
Сталась новина,
Заколов старий пащека
Вранці кабана.
Зібралась уся родина
Свіжину ділить.
Син, дочка, кума зі сватом
Збіглися умить.
Сіли разом коло столу:
«Ну давай, діли!»
Гриць закрив усе руками:
«Щоб ви так жили!
Я цю пацю аж два роки
Пундиком кормив.
Сам, бувало, з голодухи
Кукурудзу їв.
Не збираюсь після цього
Всіх я частовать.
Я табу кладу на м’ясо,
Буду сам вживать.
Хто ж полізе, на лобешці
Буде мати гулю».
Так сказав – і тиче сину
Попід носа дулю.
Син Тарасик розізлився:
«От старий будяк!»
Заліпив у око батька,
(Він на це мастак).
Піднялась на сполох баба:
«Караул! Війна!
Тут синок вбиває батька
Із-за кабана!»
Сват іде на захист батька,
Баба лупить сина,
От уже сокиру тягне
Синова дружина.
Узяли дрючки великі
Дідові онуки.
Опанасенків родина
Простягає руки!
Пробігав тут недалечко
Омел’ян-сусіда,
Дуже часто він приходив
Щось хильнуть до діда.
От і зараз – пляшка в роті,
Чарка у кишені.
Омел’ян – бабах ногою,
Відкриває двері.
Захопила дядька зразу
Хвиля здивування.
В хаті дух важкий парує
Рукоприкладання!
«От так-так. – верзе сусіда –
Мабуть, прозівав…»
Тут якийсь кулак тендітний
В зуб поцілував.
Встав сусіда, роздивився,
Бачить, буде лихо.
Хвать бад’ю зі свіжиною –
І за двері тихо.
Довго ще у Гриця в хаті
Родичі літали.
А сусіди? А сусіди
Свіжину жували.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291853
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Грицько Потуга