Т.І.
Ти якась, мов налякана пташка,
Ти худенька, зіщулена, мов звіря,
Ти така беззахисно-трепетна,
А в очах твоїх сяє зоря.
Погляд світиться ніжністю, вірою,
Ти, напевно, у батька любима дочка,
А душа твоя навстіж відчинена,
Щедро хлюпає в серце тепла.
Очі твої- то пропасть зоряна,
Спілою вишнею губи цвітуть,
Ще й волосся хвилею золота
Буйним леготом рветься у путь.
Голос твій- то спокійна річка,
Голос твій- то голубка-птах,
Ніжним плином він заколисує,
Наче шепіт колосся в житах.
Ти сама, мов налякана пташка,
Зріла жінка, чи ніжне дівча?
А в очах твоїх віддзеркалює
Щирий подив, душі таїна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291795
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Зеновій Винничук