Зимно надворі, зимно на душі,
Зима у волоссі. Ні, тобі не здалося,
Парою з вуст дихни на них мерщій,
Розтопи ту сивину, у осінніх росах.
Розкидає вітер, листя- вірші,
Ці, недописані рукописи осені,
Рве на частини... там слова грішні,
Чи старі листи, що цвіллю запорошені.
Мені від того, якось невтішно,
Вітер проймає холодом мої долоні
Й шаленіє від злості.... не смішно,
Просто гірко тече сльоза бо зимно в скронях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291741
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Макієвська Наталія Є.