Дякую, Боже, що не покинув,
Що всі провини не скинув на спину.
Що, коли скиглив, тримав за плече,
Що не зоставив, де гаряче.
Спасибі за ласку, турботу, мораль,
За думку примхливу, що наче спіраль!
Спасибі за крила, що дані мені,
За вірші веселі, й за вірші сумні.
Я вдячний за тугу і смерть на коні,
За тих, хто на небі, й за тих, хто в землі.
За друга-яригу і матір, мов зорі,
За натяки скриті й доволі прозорі.
Вклонюся й за долю порізану листом.
Вогнем оповиту, мов давнє намисто.
02.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291692
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Олександр Подвишенний