Я вийшов із хати, а сонця немає,
Сховалось у хмари воно.
А вітер зловтішно весь двір підмітає,
Кватиркою б’є у вікно.
Гарматами небо зарокотало,
Лякливо сокоче душа.
Захмар’я сліпуче пронизує жало,
І спраглістю стогне земля.
Зацокали краплі по даху залізнім
Так, ніби копита коня.
Бреде перехожий у мороці грізнім –
Здивовано стихла гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291583
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Г. Король