О, як чудово вслухатися в тишу,
Коли замовкла в німоті душа,
Коли і павутинка не колише,
Ця тишина, немов якась межа…
Бо варто вітрові дихнути із-за хати
І зашумлять у задумі гаї,
І знову тишу будемо чекати,
Коли замовкнуть диво солов’ї.
Затихне блискавична громовиця
І перестане бубоніти дощ,
І зникне шурхіт в золотій пшениці,
Півні завершать ранішній акорд.
І знову тиша, запанує тиша,
У ній не буде місця й солов’ю,
Бо тиша у душі, напевно, наймиліша,
Душевну тишу я найбільш люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291550
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Віталій Назарук