Адже ж є у людини крила,
Неосяжні, без простору й меж.
Так як є в корабля вітрила,
Їх розпустиш і попливеш.
Попливеш у безкраї простори,
В чисте море чи океан.
Понесе корабель вітер буйний,
Й закружляє його у свій тан.
Закружляє, заввертить й закине,
десь далеко, подалі від всіх.
А чи виживе, чи загине,
Все залежить від парусів,
лиш від них.
Так залежить й життя людини,
Від тих крил, що має вона.
І чи встигне вона їх розправити,
Врятувавши тим самим життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291365
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: Fagotyst