Я не чекаю крихт і милості зі столу,
і манни білої. От тільки перший сніг!
Врачуєш душу Ти укотре мою кволу,
яка втомилась в пошуках прямих доріг.
Я не чекаю на світанки міжосінні,
останні яблука морозяні в саду
тепліють несміливо дрібкою насіння -
в Твої долоні серцевину покладу.
Я не чекаю стишені у тінях кроки,
збудилась одіссея - поночі , німа...
Мов алегорія в Тобі живу допоки,
допоки час… а скільки? Значення нема....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291359
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: Окрилена