в моїй подушці живе пожирач янголів
і я бачу сни на залишках їх м'яких крилець.
вчора наснилось, як мрія літати
прикіпає до геть збайдужілих потилиць.
слухай, ти кажеш, що подушка більша за місто
і коли я намисто жбурляю на шию,
я бачу у дзеркалі зморшки,
на твоїх очах сивію.
я вмію тебе не слухати й чути,
отруту літрами пити вранці,
танці твої малювати киснем
і якось ми пальцем притиснем
це кляте люстерко здорового глузду...
ну що ти стовбичиш в цій хворій уяві?
на лаві підсудних так солодко спати
і пити з наснагою мед препаратів...
ну що ще сказати?
фонтани парфумів на мертве й безкриле,
спочатку хотіла благати прощення
та втратила голос і розум на сцені.
... а в подушці плаче холодне натхнення...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291283
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Biryuza