Якими впертими були тоді слова,
Коли з тобою гомоніти захотіла...
Пробач, матусю рідна, дорога,
За те, що дякувати я колись не вміла.
Я завжди була хитра, балакуча,
непосидюча - дівчинка мала...
Але тепер, коли я вже доросла,
Прошу пробачення, бо я вже не така.
Ти зрозумій, я думала колись,
Що якщо жінка - горда маю бути.
Але тепер я знаю : матері -
Це найрідніші в світі дітям люди.
Прости мені суворі дорікання,
І попрошу - на мене ти не злись.
Я більше не дитина... Я - доросла.
І вже не та, яка була колись.
2004.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291236
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Svetok