Живе у скляній коробці (без риб). Відміряє спокій.
Щоденно вгрузає в осінь хрестами міцних плечей.
У нього великі руки. І дуже широкі кроки.
Проте від свого безводдя нікуди він не втече.
Між другим і третім сонцем застряг. Заржавілим цвяхом
Зробив на моєму серці акваріумні тату.
Тепер тут плодяться риби й набридлі морські комахи,
Магнітять плавцями вени й впиваються в темноту.
"Спотвориш мене гуашшю?" - чіпляюсь до перехожих.
Вони у склянім безладді зникають. Мабуть, дарма
Зрізала волосся й шкіру. Він чимось на мене схожий.
Обох нас вже зіпсувала акваріумна зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291148
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Юлія Радченко