Зв’язали надміцні електромагнетичні пута,
Вражає ультраінфостатистичная отрута.
Вирвись!
Лети у небо,
Моя метафізична мріє!
Бо скоро мені збракне сил для тебе.
Твій час настав. І поки шанс жевріє,
Лети! Нехай. Нехай лише в короткій хвилі
Побачу присмерком твій ясний слід на небосхилі…
Однак лети! Роламуй хмари!
Ворожі обминай радари.
А я дивитимусь на тебе із землі,
лежачи у магнітнім полі,
Фіксуючи в очах твій дикий відблиск волі.
05.11.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291126
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Анастасія Витрикуш