Навіщо Бог мене карає
Сліпою, дикою любов*ю?
Навіщо душу прогинає
Та заливає серце кров*ю?
У клоччя рветься мозок кволий
Від тяжких дум моїх нестерпних.
Чи це кохання? Чи неволя?
Чи дно блаженства? Чи поверхня?
Навіщо у глибинах суті
Так суперечливо бентежить?
І в тій душевній каламуті
Любов за сумом пильно стежить?
Та опускає мої руки
Від нездійснених мрій та щастя.
Навіщо ці пекельні муки:
Любов, як кара, як напастя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2011
автор: Лунная соната