Пожовкле листя залишає німі сліди на обличчі
якось незвично, стояти і тікати водночас у лісі тернистім
Візерунками падає небо у розчарований келих, барвистий
ні не навмисно, весна пішла проти іншого вітру,
так вийшло, лиш січень холодний залишився чорним
опівнічнім, і звикає до протягів сильних, уже титанічних.
Він просто йде. не оглядуючись, той перший місяць.
Щоб потім зимову казку знову написать.
і непомітно для усіх без маски, сумний,, щасливий,
січень...він для нас один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291004
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: rainbow light