Осточортіло все мені навколо
Ненавиджу маршрутки і ліфти,
Ненавиджу асфальт, крізь тріщини якого
Трава до сонця прагне прорости.
Ненавиджу я труби і каміння,
Втомився від бетонної краси,
Ненавиджу я дроти, що мов павутиння
Над головою небо обплели.
Будинки ті, немов мурашники - потворні
А люди в них як дохлі муравлі,
Яким закрили сонце стіни ті бетонні
І не дають торкнутись до землі.
Чому ми вже забули, ким хотіли стати,
Як бавились малими у дворі?
Зневірились у тому, що зможемо літати,
Куди поділи мрії ми свої?́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290927
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: 10755701