Я усвідомлюю – що так воно і є,
Від цього вже не дітися нікуди
«Чому нещире почуття, затемнене моє?»
Шукаю відповідь у всіх людей повсюди
А люди, що вони?Чого вже хочуть?
Вони це зрозуміли – що хотів юнак?
І відповідь, на час тяжкий відстрочать,
До пір, коли побачать суть однак
І не живеться так спокійно – тихо, просто,
Я заблукав посеред стін питань своїх
Проблеми ставлю прямо, і не тільки мозку,
Набридло жити в інтересах… тих людей чужих…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290532
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Вальдемар Феруменко