За тривожними гонами літ
Катувалася в серці народу
Вічна пам"ять про скривджений хліб
І його колоскову природу.
У мізки запікались слова
Канібальсько - кістляво-трупні
Про жахні тридцять треті жнива
І про владців діла підступні.
Кривда люта зрівняла в біді
Парость юну і древнього діда -
Вигибали старі й молоді,
На землі не лишаючи й сліду.
І посіявся смуток небес
І вродила печаль, як жито.
На крутизнах життєвих верст
Всю, до краплі, її розлито...
І глумливо брехали кати
І посмертно мовчали мільйони -
Нам до правди ще треба дійти,
Щоби пам"ять не скніла в полоні.
Чи ж не з тих вікопомних жнив
Мій народ підупав на вірі?
Він натужно сміявся й тужив,
Дні без брому ковтаючи сірі.
Так намарне втрачали сини
Силу й міць ґенетичного коду,
Продавались за гріш і чини
Та молилися Заходу й Сходу.
Тож, сягнувши крутої межі,
Саме час усвідомить, братове,
Що спасіння гряде не в олжі,
А в правдивому, чесному Cлові
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290486
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Дощ