02:02:02
Ось на годиннику така конфузія.
Сиджу на підвіконнику холодному у літню ніч,
Я залишився тут з думками віч-на-віч .
Лиш чути кави, ядерний класичний аромат,
Що будить нас своїм смаком ледь не щоранку,
Ось він заплутався в холоднім затишку моїх кімнат,
І не дає мені заснути аж до пекучого світанку.
Ванільний дим від цигарок,
Захоплює в нірвану.
Він поглинає біль від всіх думок,
Що в голові моїй вже в"януть.
Усюди тиша голосно кричить,
Усіх людей вона вже повбивала,
Усі заснули - все мовчить.
Накинув я на себе тепле покривало.
Сиджу ось так від тиші я ховаюсь,
І зігріваю я себе і свої мрії.
Ось місяць вже на небі сонячно цвіте,
Й дарує капельку щасливої надії...
І десь блукають вуличками сни,
У просторі нескореної ночі.
Вони вдаряються вже в мої пусті думки ,
І змушують мене заплющувати очі...
Заснув...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290427
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Загублений