виблювати. докінця. зі всіма словами та залишками. минуле..
чому ж Ти не даш мені врешті спокою, а царапаєшся своїми кігтями за душу??!
я ж попереду маю ціль. Тебе там давно немає. але Ти щоразу нагадуєш про своє існування. я переконую себе про ненависть до Тебе. стає тепло. люблю, коли Твої друзі Тебе не толерують. люблю, коли Тобі боляче. люблю, коли Ти плачеш. бо було забагато болю для мене..,знаєш?
не люблю згадувати наше минуле, то було так купу років назад, що дивно чого Ти надалі чіпляєшся за рештки.. і слово "наше" тут так сильно недоречнe!
я більше не хочу з Тобою розмовляти, мені більше не цікава Твоя дівчина. мені її шкода, знаєш.. бо ж Ти зраджував їй не лише зімною. хоча.. можливо в свій час Ти зраджував мені з нею..
то було як замкнуте коло, котре я розірвала і рада цьому, лише залишився Твій образ.. ідеального, котрий зараз зовсім не вписується в ані мій триб та стиль життя, ані власне в ідеальність..
просто піди вже геть..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290404
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Nora