Мої вуста припадають до твоєї руки
тепла вона
відчувається вперше
смак мигдалю забутий на кінчиках пальців
він вчиться нагадувати продовжуючи п'яніти
вітром занесло його
ми дивимось один на одного закриваючи око
світло зникає
порухом зупиняю його вхопивши за стопу
ще хвилину аби існувати
ми не вірим у відчинені двері
звідти смерть приходить у сукні червоній
за нею крики у чорних мундирах
на день очікується
ніч у люстерку
мої вуста припадають до твоєї руки
зливаючись в повінь
в темряві все інакше
тіла квітнуть
в темряві гине темрява
звідти смерть приходить у сукні червоній
за нею крики у чорних мундирах
на день очікується
аби знову зустрітись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290396
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2011
автор: Paul Prinzowski