сонет 87

Спитав  би  в  ранньої  зорі:
Чому  на  небі  ти  сама
Сумуєш  в  темній  темноті
Між  відліками  обома?

Твій  час  не  вміститься  в  житті,
Позич  мені  хоч  пару  літ.
Я  не  втечу,  нам  по  путі
У  площині  одних  орбіт.

Бо  мій  годинник  на  нулі,
І  ше  чуть-чуть  –  й  прийде  зима,
Я  вже  не  тут  і  вже  не  свій,
Бо  я  ніхто,  мене  нема!

Не  встиг  поповнити  резерв  –  
Обрізався  останній  нерв.

02.11.11

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290381
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Million Dollar Boy