Час іде й ніразу не спіткнеться,
Кігтями впивається в тіла,
Залишає рани на обличчях,
Зморшкуваті рани вголові.
Час – безжальний, він безтілий, білий,
Він не зволікає, він біжить.
Він злітає пелюстками вишні,
Із бурульок скапує водою.
Хронос плине в білім балахоні.
Володіє душами людей.
Він всесильний, невблаганний, тлінний –
Вип'є молоко думок з моїх озер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289933
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Гапочка