Зміряний простір хвилин
Ніч відпускає зорею
В ранку промерзлого плин,
Що струменить над землею.
Роси сріблясті журбою,-
Бісер кристалів туманів,
Тихо пливуть над водою,
Мов сновидіння останні.
Ледве відчувши тепло
Пострілів теплих проміння,
Листя в танку попливло
Й горне в обійми коріння.
Кличуть у вирій ключі
Неба зів’ялого холод,
Що наче ковдра вночі
Щільно улігся навколо.
Зміряний простір хвилин
Осінь в туманах розвіє
Й сумом померзлих жоржин
Руна зимою засіє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289816
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Hmelyar