Досить масок,досить фарсу,
бачив я ,свою ж печаль
Вже остогидла сіра маса
Не сподобався?Мені себе не жаль
Непростий,цікавий,щирий,
що такий вже я однак?
Та чому життя немиле,
стільки літ робило так...
Вже набридло!"Соплі",сльози!
Вам,мені, і всім давно
На собі занадто звожу
манію та егоїзм...(оце хамло!)
Не кажіть!Не треба слів!
Хоча...мені?Навіщо?Що Ви!
Від ідіотизму - мозок вже "присів"...
Його лиш "психіатр" зловить!
Я знаю,вже почнеться:
"Ти ідіот,ти дурень просто!"
Та вже начхать!Як заманеться,
я буду жить,нехай і млосно...
Лише як тінь,відроддя слова,
Живу?Існую?Та мовчіть...
Почну...спочатку?Може знову?
Надалі психа...вже робіть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289560
Рубрика:
дата надходження 30.10.2011
автор: Вальдемар Феруменко