Весною припорошена і снігом,
Вона лежала просто на землі.
Душа її німіла і боліла…
І зорі вже не сяяли вгорі…
Тендітні плечі більше не тремтіли,
Вона вмирала тихо. Ледь жива
Була її малесенька дитина
- дитя кохання і життя дитя…
Воно таке безпомічне і кволе
Горнулось до ледь теплого чола,
Душа її стояла десь тут поряд,
А зі щоки скотилася сльоза…
Тепло останнє, як останній подих
Залишило нещасну, а маля
Затихло, і весна ховала сльози…
Вона залишила йому своє життя…
23.02.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28956
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2007
автор: Katька