Оповита шепотом ночі
у німому напівчеканні,
поцілую поглядом очі
і, надіюсь, зітхну востаннє.
Приготую міцного чаю
із багряних листів надії
і заповню стакан до краю…
Прохололу душу зігрію.
І додам кардамону щіпку,
щоби гірко було і пряно.
Щоб забуті слова нізвідки
привели за собою ранок.
А попереду ніч і тиша.
Терпкість чаю проллю журбою,
незакінчений сон допишу…
Наодинці сама з собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289521
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2011
автор: Діана Сушко