Я не боявся ради миті
Промайнувати все, а там
Думки, відвертістю сповиті,
Вели рахунок п’ятакам.
Літав, як птах, і не боявся
Клюки тієї, що висить,
І тих, хто гудив чи сміявся,
Коли в мені горіла мить.
Я став розумний і багатий
Життєвим досвідом своїм
І небезпеку, як сохатий,
Чатую на горбі своїм.
І вже нема тієї миті –
Ввібрали очі-п’ятаки.
Лишились спогади розбиті
Та в тусклім сяйві мідяки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289460
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: Г. Король