…

Ось  тут  кінець,  немає  вороття:
ти  перестав  мені  вірші  писати,  
немов  би  стала  я  тобі  чужа,
немов  би  готував  мене  до  страти.

Тобі  вдалося...Ось  моя  душа
перед  тобою,  милий,  на  підносі...
Смієшся  ти,  а  я  бреду  одна,  
збиваючи  до  крові  ноги  босі

За  що,  скажи?  За  віддану  любов
це  тіло  без  душі  безслідно  згине?
Чому  ти  повертаєш  знов  і  знов
мене  до  себе,  знаючи,  що  кинеш?

А  я  не  кажу  навіть  слова  "ні",
бо  ти  -  моя  любов  одна  на  віки.
Сміється,  плаче,  гине  та  живе
моя  душа  одним  лиш  чоловіком...

Чому?  Бо  він  такий,  який  він  є,
бо  він  мене  не  вміє  шанувати,
тому,  що  я  надіюся  іще
що  він  мене  теж  зможе  покохати...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289393
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: ruzmary