Якщо вам сумно -забігайте до мене,
тільки без хлопців, у мене дєвішнік.
Є Наполеон, розділимо його на стільки кусків,
та краще кусочків, щоб не вдавитися ним,
запиваючи слізьми, навіщо ними-у мене є коньяк
ціла пляшка! чоловік купив на день народження,
залишив мене з нею самісіньку, та я не сама...
Наполеон, чекає початку, сама випікала,
пів ночі мліла у тій спекоті, стоїть посеред столу,
красунчик, і вона, ця, що все зіпсувала,
це через неї мене покинув мій коханий, та насправді,
він не був коханим, то лише прикриття-як у спецназі,
увесь час хтось когось криє,у полон не беруть,здаються самі.
Мене не взяли, залишили, кинули на призволяще.
Від Наполеону нудить, коньяк палить містки, крутить каруселі
швидкість скажена, зводить грати, перед бельками стоїть ця
Красуня! Красуня з красунь! Кімоно вищого гатунку,
кольору вечірнього сонця вишитого птахами, підперезана зеленою віточкою
у косах квіточки, стрічечки бантові, шпилі бамбукові, ніжки маленькі, боса
ручки тендітні - сама така. Залишив.
Покинув, глянув недовірливим оком у ту коробку, кинув мені під ноги, і щез.
Святкую, от тільки шкода День Народження не у мене...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289369
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: Ольга Ратинська