Трясе тебе в конвульсіях сьогодні,
Викрикуєш, десь чуєш, як гукає Бог,
Тебе підтримав у триклятості Сварог,
Твої дороги щирі, повноводні.
Тебе ламає навпіл до безодні,
Підписує тобою спалений пролог,
Лиш дихання зупиниться на двох -
Життя таке знесилене, холодне.
Обличчя, міміка бажають болю,
А тіло вигинає електричністю дуги
І не поможе дотик сильної руки,
Коли душа вмирає в боротьбі за волю.
Лиш мозок без реальності чужий
Спотворює цей світ банальний і малий.
13.09.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289260
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 28.10.2011
автор: hronik