Вже сивина на скронях, наче сніг.
Роки, роки хвилинами спливають,
По звивах переплутаних доріг
У маревах прожитого щезають.
Цвіли в саду стокротки, як зірки,
На килимі трави мерехкотіли.
Не вернуться, не вернуться роки,
Не вернуться – у серці заболіло.
Вже сивина на скронях, наче сніг.
У споминах у юність повертаюсь.
Цвітуть в саду стокротки, як зірки,
На килимі зеленому згоряють.
О, де ти, босоноге те дівча?
В саду цвітуть, цвітуть в саду стокротки.
Всміхнись мені, схилися до плеча.
Вуста до вуст – цілунок твій солодкий.
Вже сивина на скронях, наче сніг.
Роки. Роки хвилинами спливають.
Стокроток цвіт у пам`яті зберіг:
Цвітуть дрібні і душу зігрівають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289253
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Михайло Нізовцов