Кисло-солодка ожинова осінь
Стебел колючих спиняє тут острів:
Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім
і серед лісу залишися гостем.
Серед дозрілих ожинових ягід
Мить зупинилась, я також присяду!
Листя обтрушує, вічності явір,
Там біля нього знайду я відраду.
Добра, смачна... Це вируюча осінь.
Погляд чарує, і не відвести.
У її лоні вже губляться очі
Вітер продовжує клени трясти.
Всі відчуття у полон захопила;
Мабуть це вдача у неї така -
Зверху легенько, мов янгола крила
Листя упало, торкнулось чола.
14.10.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289229
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Андрій Гагін