Нічний діалог (грудневий)

—  Чому  ти,  Вітре  вороний?
Чому  журуєш  льодом  потойбі́ч?
Ти…  
     медовухи  з  липня  спий  —
Розкриль  ти  жрицю-Ніч.
—  Хіба  то  Ніч?  —  
                             то  чорний  клапоть  тиші
Клубочиться  із-під  копит  Стрільця.
—  А  може  грози  захмелівші?  —
Розли́ли  чорнило  літописця…
—  То  осколок  вироку  Дамокла
Розтрусився  зіллячком  нічним.
—  А,  
     може  Мрія,  що  тривогами  промокла
Чи  в  серці  сум  сумнезний  зим?
—  Ні,  —  
         це  чорних  лебедів  все  лебедіє  зграя
Над  гримами  грудневих  сих  роздоль,
А  вогонь…  він…
                                   ні  він  не  вмирає  —
Пломениться  щирістю  до  скронь.
—  Ти,  лукавий  Вітре,  стрепенися,  —
Зійди  гордливо  з  вівтаря  —
Он  -  у  за́світній  вже  висі,
Вії  підніма  грайливая  Зоря.
́́́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289152
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: *SELENA*