О, сестро мила, доленько моя,
Мене віднині строго не суди.
Таїну помислів тобі вручаю я
І хай воздастся за твої труди.
Коштовних не шукай для пам"яти оправ,
Дозволь віч-на-віч з юністю зустрітись,
Як вирвусь я із драговиння справ
І прилечу, щоб серцем розговітись.
Переступлю зачовганий поріг,
Сінешнім дверям подумки вклонюся.
Синівський свій спокутуючи гріх,
Я дому отчому, як Богу, помолюся.
Посеред хати мовчки зупинюсь
І тихий сум мою сповиє душу.
Перед батьками ревно повинюсь -
Їх слово правди вислухати мушу.
Знайти непросто істину в житті,
Іще трудніш її не загубити,
Щоб не зітхати десь, на самоті,
Щоб не посміли люди осудити.
...Уже ніхто не буде поливати
Засохлий кущ герані на вікні,
А стримано-статечні мама й тато
З портретів посміхалися мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288927
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: Дощ