(Читайте душу мою безсоромно
і не судіть за ці мої думки....
я просто ділюся із вами своїм болем,
що просто вирішила викласти сюди)
Навряд чи доля буде щиро рада, взнавши, що я відхрестилася і наплювала на всі наші з нею домовленості, визнавши їх нікчемною театральною похіттю, маскарадним костюмом, порваним в ході безумного балу...І ось тепер видаляю її телефон(а також паролі і явки) так, що бажаєш чи не бажаєш--а робиш це з якимсь хистом (ніби експерементом)!--,повірте.. мені, точно дістанеться... Та і взагалі, яка мені різниця, що про мене зволить подумати її королівське нісенітне...Я фаталіст і мені відплатиться--якщо не те, що сьогодні мріється то хоч би то жалюгідне, що призначене...Веретено не зламається, книга долі не порветься, і не згасне сонце укупі зі всім космічним мотлохом на зразок зірок. Боже, якщо тобі хоч трохи ще шкода творіння рук своїх, споруди міст, що сполучає нас з цією навіженою леді.Мені набридло до сліз шукати її знаки .І всі ці азбуки-веди...краще пришли розмовник, я стану невгамовним борцем дешифровки і інших шпигунських ігор. А вони говорять, що життя--це мить. А я чомусь уперто не вірю.Та що там...Я бачила піднебесся--ось заради нього варто бути.І проявляти невгамовну прудкість в питаннях безсмертя або його варіантів...Звучати монументальністю...Та хіба мало способів викреслити смерть із загальновідомого лексикону...? варто тільки захотіти
...Красива алегорія, безглуздий метод убити самоту, наповнивши себе дорогим алкоголем і дешевим пророкуванням--уявляєте,два в одному. Так усе-таки.ахаха...так безглуздо говорити про вічне і одночас невагому річ чи абстрактність .Байдуже у кожного своє уявлення ...(далі буде)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288899
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: Божена Гетьманчук