безперервно свій холод множу
на листи, що надміру схожі,
де тремтить надбоязнь дистанцій...
вранці знову блукаєш.. вранці
я не смію в тобі жевріти...
а зимою вмирають квіти...
повертайся назавжди звідти.
... денний сон декорує глибокі стіни,
переплутані пальці, ковдри й листівки.
я настільки боюсь твоїх слів без рими
запротореними, нічиїми
приручають... і тану з ними.
так трапляється часом, що губиться спокій
й кольори беззмістовні
й дощі високі
простягаються горами крізь пустелі,
наче вогники тьмяні з холодних келій.
і в оселях чужих зустрічають зими,
що чужими для нас вже звикають бути.
ти облуди свої проганяєш словом..
та нікого не чую в цих марних хащах,-
я пропаща...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288865
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Biryuza