По нічним вулицям холодного міста
Майже нікого й не чути.
Тільки у темних під'їздах
Сподіваєшся на тепло,
Якого тобі так бракує.
Та яке тебе не почує.
У свої 20 вже хочеш втікти звідси.
Іноді бавишся алкоголем
Під саму зав'язку,
Та легкою травою,
Важаючи тим самим себе героєм.
І під самісенький ранок,
Коли засинають останні зорі,
Та просинається сонце.
Ти дивишся у своє віконце,
Та думаєш, що пора нове життя починати!
Все мрієш щастя те наздогнати!
І ось тобі вже під 30.
В модних штанцях хлопчина.
Працюєш десь у Мадриді
У відомій арт-фірмі.
Проміняв кордони своєї країни
На блискавичне сяйво перлини.
Вже не вживаєш дешеву горілку.
У тебе завжди в барі хенесі та мартіні.
З наркотиків перейшов на тяжеліше-
Кокс,з яким роман ведеш тиждень за тижнем.
Ти цікавишся культурою та новинами.
Маєш знайомства з відомими діячами
Мистецтва, та впливовими людинами.
І все ріже посилаєш листи
До своєї рідної країни.
Мабуть ти друже потрохи її забуваєш..
Мабуть ти у тіні іншій зникаєш..
Але не так все пішло.
Вашу контору швидко прикрили.
Твоя мрія стала руїною.
І ти весь втомлений та морально убитий,
Сидиш на цьому даху.
В руках остання бутилка мартіні
В бумажці остання доріжка білого порошку.
Дощ омиває твоє лице бліде.
Ти знаєш, що тобі закриті ворота раю!
Остання краплина
Та останній грам
Сидиш на колнах та плачеш
Що свою рідну країну
Не те недосяжне сяйво.
Ти проміняв...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Rostislav Polyakov