В зоопарку, весною утішений,
На веселій галяві при свідках
Слон слонисі сказав: «Моя кішечка»,
Слон слонисі сказав: «Моя квітка»...
В океані бурхливому, глибоко,
Під проникливі звуки ноктюрна
Кит китисі сказав: «Моя рибонька,
Ну до чого ж ви мініатюрні»...
А в хатині без світла й віконечка,
Так по-лицарськи ніжно і мило
Кріт кротисі сказав: «Моє сонечко...
Ви – голубка моя сизокрила»...
До весняних беріз вітер лащився
У далекому синьому лісі...
«Підійдіть-но сюди, моя ластівко, –
Стиха хрюкнув кабан кабанисі.
Хай серця завжди будуть гарячими,
Ну а мрії, як вітер крилаті,
Та як часто бувають незрячими,
Хто належить до сильної статі.
А весна умивалася зливами,
Й зрозумів я цієї хвилини:
Не бувають жінки некрасивими,
То сліпими бувають мужчини!
P.S. А весна без кінця і без краю
Заплітала пісні у вінки...
Некрасивих жінок не буває.
Є лиш тільки... ліниві жінки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288725
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 26.10.2011
автор: Володимир Шинкарук