Поховане місто
в бетоні і склі,
Ні кольорів,
ні відтінків...
Вулиці вмерли.
Мовчать ліхтарі
І обеліски поснулих будинків.
Сліди від дощу
на полотнах вітрин,
Наче подряпини
на кіноплівці...
Рівні шеренги
секунд і хвилин
Кроки карбують по мокрій бруківці.
Солодких не можу позбувся
чар,
І п’ю свої сни, наче воду,
досхочу,
Та скрапує ранок
з порізаних хмар
В мої
ще заплющені
очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288724
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Володимир Шинкарук