Історію писати слід з кінця.
Бо забуваємо в стрімкому русі часу,
Що дзвін прийде.
І все що нас чекає -
Це глиба кам’яна і фотографія на ній.
Пливемо течією ми щодня,
Загрузнувши в своїй грязюці.
Не помічаючи краси буття,
Й можливості безсмертним бути.
У справах, діях і думках
Для всіх майбутніх поколінь,
Лишити простір для життя
І не боятись свого логічного кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288655
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Христина Лозина