Горить і скапує свіча сльозами,
Лунає тихий монотонний глас.
Проходить він словесними стежками.
Настав вечірній молитовний час.
Затих минулий день й буденний гамір,
Близькі події в образах майнуть,
Відлуння їх лягли неначе камінь,
Гріхопадіння пам’ять сколихнуть.
Важливим видавалось самовілля,
Йшли Заповіді Божі в забуття,
Отямитись взивали потрясіння,
Щоби добром наповнилось життя.
Заполоняла день гріховна темінь,
Манив принадами просторий шлях,
Та легше на душі, як віри кремінь
Дав світло при вечірніх молитвах.
Застигли на іконах світлі лики
Марії Богородиці й святих,
Христа Царя, Небесного Владики,
Духовно серце близиться до них.
25.10.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288560
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.10.2011
автор: С.Плекан