Осінь - царівна, ніжить серпанком,
Оксамитне листя стелить до ніг.
Шле прохолоду тихому ранку,
Тишу цю дивну для нас він зберіг.
Глянеш у небо, жодної хмари,
Думка за думкою лине у вись.
Осінь - чаклунка шле свої чари,
Падає, падає... Знов падолист...
З ним закружляю в танці я знову,
Ніби у вальсі, як бУло колись.
Де ти кохання, де ти любове,
Пісню почуй і до мене вернись.
Знов на долоні падає листя,
Вітер підхопить його й понесе.
У береги і ліси барвисті,
У падолисті кружлятиме все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288273
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)