Туман понурий кинувся під ноги,
Усюди темнотою пахне навкруги,
Лиш скелі сиві, мов якісь барлоги
Замолюють мої й чужі гріхи.
Руденьке листя весело шурхоче,
Легенький вітер дмухає згори,
Роти великі тут собі регочуть,
Бо кимось ласувати хочуть вже вони.
Чистилище, мов дітище Аіда,
Запрошує усіх в вузький прохід,
Таке не списане у творах Евріпіда...
Тихенько до стіни собі прилип.
Помалу проповзаєш по щілині
І думаєш, чи влізешся між скель
Та й Бога молиш ще пожити нині,
Щоб цілою лишилася шинель.
І ось виходиш... Світло за душею
Виблискує в божественній красі,
А дух підноситься в висоти над землею -
З гріхів лишилася частиночка сльози.
22.10.2011 року Скелі Довбуша
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288093
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: hronik